ТАЛАНТИ РІДНОГО КРАЮ
Кожна земля, кожен край вирощують, випестують, мають свої таланти. Без них край забуває свою минувщину, не має достойного сьогодення, втрачає своє майбутнє. Так і Маркуші: серед його жителів є свої таланти, якими сельчани можуть по праву пишатись. Сьогодні ми назвемо лише декілька імен: Фелікса Резніченко, Тарас Гончарук, Валентина Шевчук, Дарина Дідук… Але повірте, їх є в Маркушах набагато більше!
Шевчук Валентина Леонідівна
Короткі біографічні відомості:
Валентина Леонідівна Шевчук народилась у 1952 році в селі Маркуші.
У 1969 році закінчила Маркушівську школу і вступила до Харківського державного художнього училища, яке закінчила у 1975 році.
Після училища Валентину Леонідівну направили працювати у Чернівецьку область, Глибоцький район, село Молодія вчителем образотворчого мистецтва і креслення. Згодом вийшла заміж та переїхала працювати у Ружинський район у село Рогачі. Тут у школі відпрацювала 10 років.
У 1986 році Валентина Леонідівна повернулась у рідне село і працювала у місцевій школі вчителем образотворчого мистецтва до самого виходу на заслужений відпочинок.
Основне направлення в творчості Валентини Леонідівни – графіка. Крім того захоплюється вишивкою (ікони, рушники). Виховала з чоловіком трьох дітей – дві дочки та сина. До речі, дочка Світлана також захоплюється художнім малюнком.
Дідук Дарина
Короткі біографічні відомості:
Дарина Дідук народилася 13 травня 1985 року в селі Іванківці, того ж року її батьки переїжджають до села Маркуші, де родина проживає і донині.
Дарина до 9 класу навчалася у Маркушівській школі, повну середню освіту отримала в Бердичеві, у загальноосвітній школі №1. Паралельно з тим вона навчається у бердичівській художній школі – талант до малювання у дівчини проявився ще з дитинства.
У 2000 році Дарина закінчує художню школу, у 2002 – школу №1. Після цього вона вступає до Житомирського інституту підприємництва та сучасних технологій, який закінчує у 2004 році.
Сьогодні Дарина Дідук працює директором приватного підприємства "ДІС", яке займається виготовленням столярних виробів та художнім обробленням деревини. Паралельно з тим вона малює картини. Спочатку Дарина створювала художні полотна, використовуючи техніку акварелі. Сьогодні її захоплення – олійні фарби.
Резніченко Фелікса
Короткі біографічні відомості:
Феліксою її назвав колись батько на честь Фелікса Дзержинського, тому що довелося в нього якийсь час служити ад'ютантом. Але ім'я "Залізного Фелікса" не змогло стати для української селянки оберегом. Вона на рівні з усіма будувала соціалізм. Ні соціалізму, ні комунізму — так і не побачила. А натомість бачить самотність, злидні і хату, що валиться. Та їй допомагали родичі (бо дітей не було) та колгосп із сільрадою.
Як і до війни, так і після неї Фелікса малювала. Хоч не так багато, як того хотілося, бо чоловік не підтримував такого захоплення і робота по господарству забирала чимало часу. А на творчість Феліксу благословляла сама славетна Катерина Білокур. Довелося їм обмінятися декількома листами.
Українське телебачення влітку 1994 року вже висвітлювало її творчість.
Їй завжди хотілося малювати... Ось таке незвичне бажання.
На знімках:
(збоку) самобутня художниця Фелікса Резніченко;
(внизу) один з малюнків художниці.
С.Танадайчук. "Земля Бердичівська", №9 від 31.01.1996 р.
